Статті » То що ж таке толерантність?


28 серпня 2008 від oksana
Сучасна Європа пронизана інтеграційними процесами. Вона є полем розмаїття культур, плетивом міжнаціональних інтересів, дискурсом корінних народів та народів-мігрантів і, як така, потребує діалогу, що може бути здійсненим лише завдяки інформаційно-просвітницьким кампаніям. Саме надання інформації про толерантність , як європейську цінність, створює той необхідний клімат, в якому розгортається співпраця, а не протистояння. То що ж таке толерантність?

Толерантність у всі часи вважалася людською чеснотою. Вона передбачає терпимість до відмінностей серед людей, уміння жити, не заважаючи та не порушуючи прав і свобод інших. Толерантність також є основою демократії і прав людини. Нетерпимість у поліетнічному, поліконфесійному або полікультурному суспільстві призводить до порушень прав людини, насильства і озброєних конфліктів.
Поняття толерантності формувалося впродовж багатьох століть, і цей процес продовжується до сьогодні. Накопичуючи різносторонні значення, термін "толерантність" прагне відповідати дійсності, в якій численні прояви нетерпимості вимагають нових засобів подолання. Отже "скарбничка" толерантності постійно поповнюється.
Згідно визначенню, поданому в Декларації принципів толерантності (підписана 16 листопада 1995 року в Парижі 185 державами-членами ЮНЕСКО), толерантність – це "пошана, ухвалення і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів виявлення людської індивідуальності". Це визначення передбачає терпиме ставлення до інших національностей, рас, кольору шкіри, статі, сексуальної орієнтації, зросту, інвалідності, мови, релігії, політичних або інших думок, національного або соціального походження.
В історії людства нетерпимість була завжди, вона породжувала війни, релігійні переслідування й ідеологічні протистояння. У повсякденному житті вона виражалася і виражається у фанатизмі, стереотипах, образах, а на державному рівні - у расовій дискримінації, переслідуванні за національною, релігійною ознакою, у порушенні найважливіших демократичних свобод.

Формування ідеї толерантності
Сама ідея толерантності сходить до історії філософської думки. Про толерантність в умовах сильної церковної цензури писав Дж. Локк у "Нарисах про терпимість" і "Листах про терпимість", П. Бейль у декількох своїх філософських творах. Як філософська категорія, толерантність була сформульована у зв'язку з проблемою нетерпимості і спочатку сприйнята як осмислення підсумків Тридцятирічної війни, в ході якої представники ворогуючих релігійних конфесій майже поголовно винищили один одного.
Представник філософського крила розгляду поняття толерантності Владислав Лекторський пропонує чотири можливі способи розуміння толерантності.
1. "Толерантність як байдужість" припускає існування думок, істинність яких ніколи не може бути доведена (релігійні погляди, специфічні цінності різних культур, особливі етнічні вірування і переконання і т.д.).
2. "Толерантність як неможливість взаєморозуміння" обмежує прояв терпимості пошаною до іншого, якого, разом з тим, зрозуміти неможливо і з яким неможливо взаємодіяти.
3. "Толерантність як поблажливість" має на увазі привілейоване в свідомості людини положення своєї культури, тому всі інші оцінюються як слабші: їх можна терпіти, але при цьому водночас і зневажати.
4. "Терпимість як розширення власного досвіду і критичний діалог" дозволяє не лише поважати чужу позицію, але й змінювати свою в результаті критичного діалогу. На цей підхід до толерантності і вказує автор як бажаний для сучасної ситуації.

Нові підходи
У 90-х роках нетерпимість має пряме відношення до політики і розглядається як загроза миру і безпеці. Тому правозахисники виступають з позиції трактування толерантності, перш за все, як подолання всіх форм расизму і расової дискримінації.
Юрій Джібладзе, президент Центру розвитку демократії і прав людини, вважає, що такий підхід до толерантності зовсім не означає ігнорування інших форм нетерпимості. Просто в дискримінації, заснованій на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного або етнічного походження, нетерпимість в сучасному суспільстві виражається найяскравіше.
Відчуття загрози зовнішнього світу змушує психіку виробляти правдоподібне "раціональне" тлумачення, результатом якого найчастіше стають забобони і ксенофобія (неприязнь до чужаків - інших етносів, релігійних меншин, до таких, що помітно відрізняються від більшості суспільства за цілями та інтересами соціальних груп і т.д.).
Постійний пошук "ворога" народжує потребу захисту, що виражається в залученні до якоїсь спільноти "своїх", які завжди сильніші за "чужих". Терпимість, толерантність в цьому аспекті означають відмову від догматизму, визнання різноманіття істини, що вимагає внутрішньої сили, упевненості в своїй здатності знайти істину в діалозі. Нетерпима людина, навпаки, вимагає однозначності: "Хто не з нами - той проти нас".

Законодавство і загальні дії
Принципи толерантності як основні права і свободи закріплені в законних актах і проголошені в міжнародних деклараціях. Базовий документ - Загальна декларація прав людини, а також Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.
В рамках Ради Європи діє Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод. 12-й протокол Конвенції, який зобов'язує держави, що ратифікували його, гарантувати будь-які права без дискримінації і передбачає механізм покарання у разі невиконання зобов'язань.
Недопущення расизму і расової дискримінації закріплені, перш за все, в Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього, Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин.

За матеріалами: http://www.europeans.org.ua