Вірші есе твори

12. Обалєнцова Інна,с.Першотравневе,від 17 до 24 років

То злочин був – жорстокий і навмисний
Жах тих подій карбується в роки
Коли гарячий хліб – пухкий і чистий
З тарілки забирали у мішки.

У тих, хто підкорився жаху долі
У зашморгах губилися думки.
В голодній і вражаючій неволі
Наповнювались трупами ставки.

Від гріхотворства і від божевілля,
Сполохано тікаючи з життя,
Ішли на необдумане свавілля,
Лишаючи себе святого “Я”.

То час, де смерть спустошувала хати,
В агонії здригалася земля,
Зневірена і вже безсила мати
Там кров’ю напувала немовля.

То день, в якому вічність існування
Еквівалентна пригоршні зерна,
В якому розчинились сподівання,
Усе накрила чорна пелена.

То змішані із брудом честь і гідність,
То пухлі діти, немічні жінки
І виправдана, певно, необхідність
Із книги світу вирвать сторінки.

Там спрага до життя об смертність билась
(Голодна смерть житами йшла чомусь...)
де жевріла надія і губилась,
заповнивши прогалину якусь.

Бліді надії і тотальний страх,
Страждання, сльози і разючий біль,
Молитва на потрісканих вустах –
Короткий шлях від мрій до божевіль.

Опікуй, Боже, душі ті бентежні,
Пробач гріхи, що скоєні з нужди,
Хай будуть вони вільні й незалежні,
Хай будуть вони ситими завжди.

Даруй їм, Боже, віру й сподівання,
Відібране майбутнє поверни,
Хай будуть вони там, де є кохання,
Де вони в правді й праці є людьми.

Де справедливість, де щасливе літо,
Із поля з піснею несуть за снопом сніп,
Лоскоче вітер у полях достигле жито,
І де на білих рушниках гарячий хліб.