![]() |
12. Обалєнцова Інна,с.Першотравневе,від 17 до 24 роківКатегорія: Вірші есе твори |
То злочин був – жорстокий і навмисний Жах тих подій карбується в роки Коли гарячий хліб – пухкий і чистий З тарілки забирали у мішки. У тих, хто підкорився жаху долі У зашморгах губилися думки. В голодній і вражаючій неволі Наповнювались трупами ставки. Від гріхотворства і від божевілля, Сполохано тікаючи з життя, Ішли на необдумане свавілля, Лишаючи себе святого “Я”. То час, де смерть спустошувала хати, В агонії здригалася земля, Зневірена і вже безсила мати Там кров’ю напувала немовля. То день, в якому вічність існування Еквівалентна пригоршні зерна, В якому розчинились сподівання, Усе накрила чорна пелена. То змішані із брудом честь і гідність, То пухлі діти, немічні жінки І виправдана, певно, необхідність Із книги світу вирвать сторінки. Там спрага до життя об смертність билась (Голодна смерть житами йшла чомусь...) де жевріла надія і губилась, заповнивши прогалину якусь. Бліді надії і тотальний страх, Страждання, сльози і разючий біль, Молитва на потрісканих вустах – Короткий шлях від мрій до божевіль. Опікуй, Боже, душі ті бентежні, Пробач гріхи, що скоєні з нужди, Хай будуть вони вільні й незалежні, Хай будуть вони ситими завжди. Даруй їм, Боже, віру й сподівання, Відібране майбутнє поверни, Хай будуть вони там, де є кохання, Де вони в правді й праці є людьми. Де справедливість, де щасливе літо, Із поля з піснею несуть за снопом сніп, Лоскоче вітер у полях достигле жито, І де на білих рушниках гарячий хліб.
|
роздрукувати | Опубліковано: 27 жовтня 2009
|
Розробка сайту Создание сайтов | SQL запитів: 9 | Генерація сторінки: 0.04 сек |