Вірші есе твори

13.Всі мають право на життя. Волох Богдан, смт.Чорнобай,від 7 до 12 років

У суботу вранці рано
Сонце променями грало.
Засліпило всі будинки,
Побудило всі хмаринки
І добралося в хатинку,
Де живе малий Кирилко.
У віконечко легенько
Промінець лягав тихенько,
На Кирилка посвітив
І відразу розбудив.
Враз піднявсь Кирилко швидко,
На подвір’я глянув, звісно,
І побачив хлопчаків,
Які мучили котів.
Тут Кирилко вибіг зразу –
Це прийняв він, як образу,
Бо кота його зловили
І у будку посадили
До малого цуценяти,
Який любить так гарчати.
Гавкав він і скавучав,
Ледь кота не з’їв!
Тут Кирилко підбігає,
Хлопців всіх він відпихає,
забира свого кота
Й спересердя він гука:
-Як смієте ви мучити тваринку
Таку беззахисну, таку маленьку!

Ви вже не раз його ловили
І добре, що іще не вбили.
Яке ж це серце треба мати,
Щоб так тваринку ображати ?!
Ви все тут нищите дотла.
Прийшла вже черга й до кота ?
А котик цей, як, браття, й ви,
Теж хоче жити і рости.
Не розуміє котик, звісно,
Й не проситься у вас він слізно.
Та ж боляче коту, напевно,
Коли образи ці щоденно.
Не посягайте на життя
Цього невинного кота !
Любіть тварин і все живе,
Не ображайте їх ніде.
Задумайтесь: чи варто бути
Таким нещадним і бездушним?
І хлопчаки сказали тихо:
- Кирилку, досить, ти нас вибач!
Не будем діяти ми так.
Ми зрозуміли:
Треба цінувати
Своє й чуже буття,
Адже всі мають право на життя!
Напевне, добрим краще жити,
Усіх і все навкруг любити.