![]() |
13.Всі мають право на життя. Волох Богдан, смт.Чорнобай,від 7 до 12 роківКатегорія: Вірші есе твори |
У суботу вранці рано Сонце променями грало. Засліпило всі будинки, Побудило всі хмаринки І добралося в хатинку, Де живе малий Кирилко. У віконечко легенько Промінець лягав тихенько, На Кирилка посвітив І відразу розбудив. Враз піднявсь Кирилко швидко, На подвір’я глянув, звісно, І побачив хлопчаків, Які мучили котів. Тут Кирилко вибіг зразу – Це прийняв він, як образу, Бо кота його зловили І у будку посадили До малого цуценяти, Який любить так гарчати. Гавкав він і скавучав, Ледь кота не з’їв! Тут Кирилко підбігає, Хлопців всіх він відпихає, забира свого кота Й спересердя він гука: -Як смієте ви мучити тваринку Таку беззахисну, таку маленьку! Ви вже не раз його ловили І добре, що іще не вбили. Яке ж це серце треба мати, Щоб так тваринку ображати ?! Ви все тут нищите дотла. Прийшла вже черга й до кота ? А котик цей, як, браття, й ви, Теж хоче жити і рости. Не розуміє котик, звісно, Й не проситься у вас він слізно. Та ж боляче коту, напевно, Коли образи ці щоденно. Не посягайте на життя Цього невинного кота ! Любіть тварин і все живе, Не ображайте їх ніде. Задумайтесь: чи варто бути Таким нещадним і бездушним? І хлопчаки сказали тихо: - Кирилку, досить, ти нас вибач! Не будем діяти ми так. Ми зрозуміли: Треба цінувати Своє й чуже буття, Адже всі мають право на життя! Напевне, добрим краще жити, Усіх і все навкруг любити.
|
роздрукувати | Опубліковано: 27 жовтня 2009
|
Розробка сайту Создание сайтов | SQL запитів: 9 | Генерація сторінки: 0.03 сек |