Вірші есе твори

31. Я хочу жити, Єршова Ірина. від 17 до 24 років

Довгий лікарняний коридор. Останній кабінет, в який треба з’явитися для планового медогляду, і доленосний вирок лікаря: «Вагітність!» Одне-єдине слово, яке збило з пантелику, змусило сміятись і плакати водночас. Нові думки, запитання крутяться в голові, які раніше не виникали. Неповторні 280 днів – і почесне звання Жінка-Мати.
Сучасна медицина ступила на багато кроків уперед. Ще на ранній стадії вагітності за допомогою ультразвукової діагностики, з’явилась можливість визначити стать дитини, а головне – можливі фізичні вади.
4-й тиждень. У зародка починає скорочуватись сердечко. Жінка відчуває присутність свого маляти, прислухається до майбутнього громадянина. Можливо, подасть якийсь знак? В уяві давно почала створювати образ доньки, а, можливо, сина… Відчула приплив адреналіну в крові – це своєрідна інтрига.
8-й тиждень. У маляти вимальовується обличчя. Цікаво, на кого буде схожий новонароджений? Потайки всміхнулась і потішила себе думкою, що маля буде копією коханої людини. Це ж подвійне задоволення!
12-й тиждень. Малятко, розмірами 10-15 сантиметрів, починає набувати вигляду людини, жаданої людини. Маля навіть не уявляє, як на нього чекають у цьому світі!
Прокинулась від страшного сну і промовила: «Час настав.» Білі стіни медичного центру, якась глибока тривога. Зупинилась перед кабінетом діагностики, не наважуючись ввійти, щось зупиняло. Може, хтось? Зсередини ? Десять хвилин довгого нестерпного чекання. Зважилась. За п’ять хвилин вже роздивлялась силует свого маляти на моніторі приладу, слухала його ритмічні звуки серця, усміхалась і плакала, доторкаючись до екрана, не вірячи в щасливу реальність. Повторювала таке солодке слово: «Син!» Проте, як не прикро, щасливі миті прирівнюються одній-єдиній секунді. Раз…і стривожений вигляд лікаря виказав – фізичні вади. Вона сиділа і більше нічого не могла зрозуміти, бо перед нею постав вибір: неповноцінне життя чи смерть?
Похмурі вулиці міста, дощ, але, як не дивно, зимовий дощ, сльози і гнітюча радість оточуючих навкруги. Здавалось, всі раділи її горю… Як боляче! Болить!!! Маленька людинка вагою в 20 грамів має вмерти? Ні! Нізащо! Вона має право жити. Адже і ми люди, і аж ніяк не помилки природи. В цю мить вона зрозуміла, що вщент зруйнувала особисте життя і докорінно змінила їхнє майбутнє. Своє і сина. Її половинка, в особі чоловіка, не витримала цього рішення, мотивуючи тим, що йому не потрібна дитина з вадами. Вона витримала, адже, як твердять вчені, жінки набагато витриваліші, морально сильніші.
Дитина має право народитися. Можливо, життя їй не принесе радості, але йому судилось жити. І ми просто не маємо ніякого морального права судити: народжувати чи вбивати. Бог кожну людину створює унікальною, можливо, ця, ще ненароджена дитина, зробить важливе відкриття для всього людства? Чи не так?
Медики неодноразово заявляли, що плід має здатність відчувати небезпеку. У нього спрацьовує самозахисна функція: дитинка ніби закриває ще не зовсім сформованими рученятками своє обличчя. Благає про допомогу або хоча б змилування.
Вона не змогла, не посміла зробити боляче людині, яка вже аж 13 тижнів живе разом з нею. Можливо, син зненавидить її за це, але вона твердо вирішила: «Жити!» Їхнє життя перетвориться на суцільні страждання, які вони, без сумніву, зможуть витримати, адже Господь нам дає стільки випробувань, стільки ми зможемо витримати.
36-й тиждень. Серцебиття сина прирівнюється 120-140 ударам за хвилину. Скоро він з’явиться на світ, який винесе йому уже усвідомлений вердикт: неповноцінне життя, при чому без батьківської любові. Та й нехай! «Нехай наш тато кусає лікті, бо в нас народився чудовий син!» - сказала Мати, дивлячись на свою крихітку.
Він ще здивує світ…