Вірші есе твори » 39. Від роду до роду,.Мартинюк Тетяна


27 жовтня 2009 від prevenciya
Родинне дерево. Рід. Предки. Скільки змісту минувшини у цих, здається, простих словах. Цікаво знати, ким були твої далекі пращури, як вони жили, чим займались. Цікаво дізнатись своє походження, але в сучасності його мало хто знає. Виникає питання: «Чому?». Адже колись було обов’язковим знати свій рід до сьомого коліна, а це – 64 предки, 64 імені.

Звичайно, можна прожити й без цього і багато хто, не задумуючись, відповість: чим це корисне? Але походження людини відігравало й відіграє значну роль у її житті.

У минулому часі, молодості наших бабусів і дідусів, коли вони, у розквіті дівування і парубкування, стояли на порозі одруження, мусили знати свій родовід. А найголовніше те, що на родинні шляхи звертали величезну увагу майбутні свати. «О, то дівка (або парубок) з хорошого роду», - казали батьки, таким чином схвалюючи рішення вибору своїх доньки чи сина. І згадували, перелічували усі достоїнства з діда-прадіда. А про них, переказуючи з уст в уста, знали багато, особливо у сільській місцевості. Або ж навпаки, називали недостойні риси родичів тих, кого обрали собі їх діти, і часто категорично забороняли брати собі таку пару.

Якщо ж проаналізувати з точки зору наукової, то, знаючи свій рід до 7 коліна, усвідомлюєш свою вдачу, уподобання, можливості, вроду, словом вивчаєш свою генетику.

Попри це, досліджувати і знати свої корені настільки цікаво і захоплююче! Ти поринаєш у минуле, дитинство і юність своїх предків, бачиш і традиції та звичаї того часу, черпаєш мудрість і знання… А от коли, наприклад, дізнаєшся, що твоя вродлива пра-пра-прабабуся із царського роду, гордишся, що в тобі тече її кров.

От тільки, на жаль, нині молодь не часто задумується, хто її пращури. І в цьому полягає вся проблема. Не задумується, значить не цікавиться. Не цікавиться, значить не прагне дізнатися. Не дізнається, значить не буде знати. Якщо не буде знати, то не зможе розказати своїм нащадкам – дітям, внукам. Тоді ж не будуть знати вони.

Коли ж таке незнання свого роду буде продовжуватись й надалі, до чого це приведе? Так, до прірви. Ми не знатимемо хто ми і звідки. Чи варто жити таким життям?

Тетяна Мартинюк