Вірші есе твори » 48. Темрява коріння нашого майбутнього, Блага Ліда. гімназія,м.Жидачів, від 13 до 17 років 5 листопада 2009 від prevenciya

Яка гидота брати у легені дим, Самі себе ми убиваємо отрутою. Життя – це все, ми ж робимо нічим, Вперед ступати крок за кроком над прірвою, що у кінці, Так марнувати рок за роком, З цигаркою і пляшкою в руці. Дивитись в небо і не знати, Що сонце світить ясно там. А лиш палити і вливати у себе сотні – тисяч грам. Шукати, де б і з ким хильнути, І «покурити» по душам, В кінці під лавкою заснути, І вже нічого не відчути, А вранці з рота перегар. І під очима темні кола. Та, шкода, брате, ти не зрозумів, Для тебе – це не кока – кола, А втрата мрій і згуба днів. І знову день новий почався, І знову ти палити йдеш. І п’єш, і п’єш, і п’єш… І губиш свою долю знов і знову. Не розуміючи бухим мою промову. Що це суцільна є отрута, Це не Ротару, й не Червона рута. Таке брудне, і сіре є життя. А може ж бути світле майбуття? Тому, благаю, зупинись! Й погані звички ти всі викидай, Й до Бога в Церкву поспішай, Він допоможе і підкаже, Й дорогу дальшу у житті покаже.