e003. Вершина толерантності – що це?

Категорія: Вірші есе твори  

Усі люди народжуються немовлятами. Це час, коли дитина мила, безтурботна, не зіпсована реальностями життя. Вона не усвідомлює. Що робить, тому за її вчинки відповідають батьки. Доля дитини – у руках батьків! Сімя – це єдинний і неповторний етап виховання дитини, коли формуються первинні уявлення про світ, про добро, зло.
Ми часто задаємо питання, що таке толерантність? Що значить бути толерантним? На що натякають, коли ведуть розмову на цю тематику? Відповіді на питання я шукаю у коренях людства - дітях. Тільки у дитинстві можна виховати дитину розумну, мислячу, самосвідому і, на кінець, толерантну. Які відносини складаються у батьків та дітей, такі будуть і в майбутньої дорослої людини. Тому, толерантність – це тактовне ставлення людини до світу, яке пройшло через призму виховання.
Таку ж схему ми спостерігаємо на загальнолюдському рівні. Держава становить собою сукупність людей, які проживають на певній території. Ці люди йдуть своїм життєвий шляхом. Майже кожен має сім’ю, дітей, роботу, – тому разом це називається суспільством. Якщо кожен із цих людей виховувався правильно, то це буде здорове, мисляче суспільство, яке утворює толерантну державу.
Породження зла, виразок суспільства почалося у дуже давні часи, тому припинити цей процес майже неможливо, але спробувати – реально. А що ж потрібно для цього? Майже нічого… Всього-на-всього частину доброти, толерантності у серці кожної людини. Тоді усі загальнолюдські проблеми будуть вирішені, і це не фантастика. Ми просто не можемо осягнути істину життя, яка полягає у народженні, правильному вихованні, здоровому способі життя, і в здоровій, повноцінній праці. Лише толерантне відношення між членами кожної родини переведуть до цих же відносин між суспільством, державами. Можливо, це був би чи не єдиний спосіб розв’язати міждержавні конфлікти – війни. Тоді б не гинуло нізащо скільки людей, які покликані у цей світ, щоб нести добро, а не зло.
Говорячи про повноцінне виховання толерантності у людини, потрібно зауважити, що зробити це не так просто. Раніше людей виховувала сама природа, сім’я, община. Наші дідусі, бабусі були взірцями народного виховання. Але зараз мені боляче дивитись на сучасну культуру, виховання, на сучасне життя без всіляких цінностей. Цінності у ХХІ столітті лише одні – гроші. Навіть якщо є сім’ї, які прагнуть жити нормально, дотримуючись правила «у здоровому тілі – здоровий дух», то ці люди потрапляють у безвихідне положення. Жорстокість, безкультурність, егоїзм –це пороки сучасного суспільства. Все це оточує нас і не дає дихати людям, які не втратили розуму, не загубили частину душі. Дорослі, діти спостерігають за світоглядом телевізійних передач, фільмів. Все це руйнує особистість. Важко, однозначно, важко жити у такому світі чесним, справедливим життям. Важко бути добрим, порядним, толерантним.
Але ті люди, які несуть цей тягар на своїх плечах мають величезну нагороду. Коли ти підставляєш плече другові… Коли ти бавиш дитину… Коли ти несеш воду старенькій бабусі… За все це отримає нагороду – вдячність, щиру, люблячу. Як приємно, коли люди тебе поважають, люблять; коли ти відчуваєш себе повноцінною, здоровою особистістю!!! Це і є справжнє життя, у якому для толерантності є належне місце.

Автор: Ігор Горбренко

Гасла:
Толерантність – це шлях до виховання чесної, доброї, самосвідомої особистості.

Залиш частину серця для доброти, адже з’єднавши всі серця у єдине ціле, ми утворимо країну толерантності.