Плис Ганна, м. Суми
Вікова категорія -від 13 до 17 рокiв
Ми є люди. Навколо нас - світ. Світ із музикою, друзями, навчанням, модою…Світ із ядерною зброєю, антисемітизмом, расизмом та величезною кількістю інших проблем. Колись про це навіть подумати було страшно. А зараз це треба усвідомлювати, бо інакше загинеш під гнітом проблем, дорікань, непорозумінь. Зав’янеш, як кімнатна квітка, яку раптом виставили на відкритий балкон, де вулична температура мінус вісім. Не подобається така перспектива? Атож!
Прозаїчно,банально,звично…усе набридло. У школі втомлюєшся, адже бути відмінником непросто. Крім того,ще й відмінником,якого саме за це ненавидить більшість однокласників, адже вони просто заздрять твоєму успіху. Саме та заздрість і заважає їм стати такими ж, як ти. Лінуються працювати над собою і думають,що це допоможе. Не вийде,хай їм грець! Коли ти бачив, щоб негативні емоції допомагали комусь зробити його життя кращим?Особисто я не бачила.
А друга твого не люблять за те,що він єврей. А це,мовляв,значить,що він недостойний спілкуватися з такими мажорними і «вихованими» дітьми,як твої однокласники. Та як це якийсь там жид,у якого на думці тільки гроші має більший успіх серед дівчат, ніж інший красень, який одягнений у костюми від Вороніна і може покатати будь-яку дівчину на батьковому «Крайслері»?! Та не бувати цьому ніколи в житті!
Невже ніколи не замислювався, чому тебе переслідують недоумки з сусіднього під’їзду й постійно нариваються на бійку? А може тому,що ти ходиш у «гріндерсах» і на джинсах у тебе висять ланцюги в палець завтовшки, і тому,що волосся в тебе довше,ніж у деяких дівчат,і гітара постійно в тебе за плечима, а їм це дуже не подобається,бо вони звикли до своїх спортивних костюмів і нічого не вміють,крім курити та насіння лузати?Можливо,можливо…
То що,достатньо негативу? Так,згодна. Тільки це не негатив і відвертощі писеміста, а реалії життя. На жаль. Так,важко доводиться зараз сучасній молоді…а кому зараз легко?
Батькам не легше працювати під керівництвом якогось родича хазяїна фірми, який вивчився за хабарі і робити вміє менше за свою секретаршу,яка тільки каву готує і то гіршу,ніж з автомату. А твій батько не знає,як отримати підвищення,бо такі люди, як молодий начальник ні з ким не рахуються і їм дійсно байдуже,що батькові потрібні гроші, бо ти в нього,бачте,абітурієнт.
Що ж робити? З балкону кидатися не слід: на першому поверсі живши,шиї собі не зламаєш. Хіба що,якщо дуже постараєшся. Та невже тобі не цікаво,коли вийде наступний альбом «Холодного сонця» і батьки врешті-решт відпустять тебе на «Чайку» у Київ?Отож бо й воно!Щоб змінити хоч якусь дрібницю, перш за все слід починати з самого себе. Стара добра мудрість. Ти ж сам,напевно,не досить лояльно ставишся до оточуючих. Не помічав? То поміть,будь ласкавий! Тоді зрозумієш,що з таких ось найменших дрібниць,як вітання з сусідами починається нормальне життя в цивілізованому суспільстві. Повторюю,в цивілізованому,а не в нашому…Невже,погано було б,якби твої однокласники нарешті перестали називати тебе підлабузником учителів,а начальник батька хоч раз оцінив старання свого підлеглого?А банда хлопців у спортивних штанях попросила б зіграти на гітарі замість бити,а потім, зрозумівши як класно ти співаєш під власну музику,почали б поважати тебе й запропонували б свій впливовий «дах»? Ось це дійсно було б круто!Питання «чому було б»? Ти ж homo sapiens і маєш змогу абстрактно мислити. То уяви собі ці,здавалося б, нереальні речі! Уяви й зрозумієш, що не все ще втрачено!Варто тільки змусити схаменутися всіх навколо,взятись за голову й згадати,що вони люди,і просто ПОВИННІ підкорятися законам людяності, а не вовчим законам капіталізму: «якщо не я його,то він мене».Усе в цьому світі відносно. Ми просто стали надзвичайно розумними. Ми,власне, поділили самі себе на якихось патриціїв і плебеїв,які ніяк не можуть ужитися між собою, бо Рим один, а нас багато й усі ми настільки різні,що іноді за людей одне одного не вважаємо. То що,може,станемо,як Гітлер,казати про
євреїв ,що вони «недолюдки» і постійно знущатися над ними?А про темношкірих-що раби,які повинні працювати на нас,як на «арійців»?Чесно кажучи,справжня ма-яч- ня!Такі нісенітниці навіть у голові не вкладаються,не те,що в уяві. Слід просто спокійніше до всього ставитися. Мається на увазі не лише расизм й антисемітизм, а взагалі спокійне сприймання того,що тобі якоюсь мірою не по душі. Ось тобі самому все одно,що думають про тебе інші. Ти скажеш: «Я не новорічна ялинка,щоб усім подобатись!»,а потім тобі все одно неприємно,коли хтось тебе образить. Ти підійдеш і даси йому здачі,але ж осад в душі все одно залишиться! Отож, з понеділка потрібно зайнятися не лише ранковою пробіжкою,яку ти кожного дня просипаєш,а ще й самовихованням. Треба виплекати в собі таку річ,яка має назву «толерантність».
Певно,чув,але не знав,що воно таке. Саме цим складним словом і називають терпимість і лояльність до оточуючих, до їх вад, недоліків, слабких чи надто самостійних характерів,звичок,скриплячих голосів і надто гучних висловів. Я вважаю,все ж комфортніше почувати себе серед людей,коли,щоб вони там про тебе не думали,все одно щиро тобі посміхнуться й поговорять з тобою. З іншого боку,скільки переваг у такому положенні речей!Напевно, не лише вітатися на вулицях почнуть одне з одним, а й слова ввічливі згадувати,а не посилати тебе під три чорти лише за те,що ти наступив комусь на ногу і сто разів вибачився. Може,і сміття кидатимуть не прямо під ноги,чи з опущеного скла авто,що летить дорогою,мов скажене. А ще,можливо,учитися стане легше,бо на заняттях учитель не буде займатися лише тим,що кричатиме на невгамовних підлітків,а буде встигати давати новий і додатковий матеріал,і працюватиме з дорослими вихованими людьми. З’явиться повага до оточуючих,що у свою чергу зумовить більше спілкування,появу купи класних друзів і від того всього - приємних емоцій, відчуттів, втілення в життя заповітних мрій…Як добре все це уявляти.
Вибір лишається за тобою: продовжувати жити в цьому наелектризованому й постійно готовому вибухнути від взаємної ненависті світі,чи змінювати його на краще. Пам’ятаєш,говорили про квітку? Ти рослинка досить приваблива,щоб бути кактусом,як більшість сучасних молодих людей. Та якщо вже кактусом…то з квітками ж!А про закони,пам’ятаєш,казали? Ні,не про закони Ома,а про закони людяності!Толерантність. Завчи й запам’ятай!Це не визначення модернізму,а річ,яка стане тобі в пригоді,якщо ти бажаєш хоч якогось майбутнього своїй країні,а в першу чергу – хоча б своїм близьким,бо всі ці люди роблять майбутнє для інших і,власне,для тебе самого. Твоє ж уже завдання – зробити її цивілізованою, достойною всесвітнього визнання й уваги. Достойною сусідньої омріяної Європи!Зрозуміло? Тож до роботи!Учись і дій. Повір,усе в твоїх руках!Досить високопарних слів і закликів. Просто поглянь на своє відображенні в дзеркалі і скажи собі: «А я таки їм усім покажу!Навчу їх бути людьми і про мене ще колись напишуть!»
|
