Тіщенко Ольга, м. Вінниця
Вікова категорія автора - від 17 до 24 років
Темно-карі очі вдивляються в небесну блакить, де щойно залишив білий слід літак. Куди він прямує? Можливо, на батьківщину? Там, де під палючим східним сонцем все таке рідне і зрозуміле, де пройшли роки дитинства і де батьки очікують свого сина, який здобуває освіту за кордоном – в Україні. Тут він всього-на-всього іноземець, що прагне стати справжнім спеціалістом у обраній галузі, долучитися до іншої культури, але і не втратити власну самобутність.
Що очікує його і друзів у такій гарній, але такій незнайомій країні?
Цього він не знав – багато історій довелося почути – і про дружні відносини і товариське ставлення, про цілковиту байдужість і відверті знущання, про вимагання грошей, бійки і навіть замахи на вбивство.
Чи буде доля прихильною до нього?
Тільки життя відповідає на такі запитання.
Не знаю цього і я.
Як не знаю і того, як складеться доля в маленької мулатки, що недавно пішла в перший клас і вже отримала свою порцію насмішок від однокласників; як не знаю, чи зустріне ще колись справжнє кохання українська красуня, батьки якої заборонили їй шлюб з іноземцем; чи дочекається колись омріяного принца дівчинка на інвалідному візочку, чи здобуде вищу освіту хлопець, що позбавлений зору…
Не знаю…
Хочеться, звісно, вірити у щасливі фінали, але чи часто їх дарує життя?
Зрозуміло одне – наше суспільство на сьогоднішній день потребує багатьох змін і, перш за все, ці зміни повинні торкнутися міжособистісних людських стосунків.
Єдиний шлях до відкритого, щирого, товариського ставлення один до одного – це толерантність, а отже - взаєморозуміння, терпимість до інших думок, визнання права існування іншого світогляду, зацікавлення думкою іншого і вміння вислухати.
Кожній людині доступні два світи – один, звісно, очевидний – це все, що оточує нас ззовні, але пам’ятаймо, що кожен з нас щодня і щогодини будує світ, до якого нема доступу іншим – тому що це наш внутрішній світ. Тільки тут можна розкрити свої справжні думки і почуття, і саме від гармонії між внутрішнім станом людини і його зовнішніми проявами залежить те, наскільки людина може почувати себе щасливою. Вміння втілювати свої мрії у життя, не боятися висловлювати власну думку, показувати свої почуття – це вияв справжньої свободи особистості і він є надзвичайно цінним.
Суспільство не повинно складатися з людей, що мов дзеркало відображують один одного. Якщо глибше заглянеш у такі дзеркала - не побачиш нічого, крім порожнечі. Гармонію потрібно шукати не у цілковитій ідентичності, а у яскравому взаємодоповненні і щирому сприйнятті один одного.
Важко навіть визначити, з чим краще порівняти світ внутрішньо вільних, толерантних людей – це і яскрава веселка після дощу у сонячний день, і галявина різнобарвних квітів, і неповторність білих сніжинок першого зимового снігопаду – це може бути будь-яка картинка, що втілює красу і різноманітність природи, а отже, і її гармонійність. Тут немає нічого зайвого, нічого неважливого.
Шлях до своєї гармонії природа знайшла давно, шлях до гармонії в людському суспільстві лише один – це толерантність.
Взаєморозуміння – вибір сильних людей, що мають свої принципи, переконання, свою власну думку і твердо знають, що вони не втратять ні за яких обставин, ні з волі інших. Толерантність – ознака сильної, європейської країни, адже тільки будучи впевненим у власній правді можна сміливо прийняти і зрозуміти думку іншого, його звичаї, переконання, традиції, особливості погляду на світ.
Я дуже хочу, щоб громадяни нашої країни з терпінням ставились один до одного, щоб люди з функціональними обмеженнями мали змогу реалізувати свої можливості і почувати себе повноправними членами суспільства, щоб іноземці знаходили в нашій країні порозуміння і підтримку.
Будьмо толерантними – тоді серця відкриються назустріч один одному!
Я впевнена, це нам під силу!
|
