Гайбор Катерина, м. Одеса
Вікова категорія - від 17 до 24 років
«Толерантність»
Слід сказати, що безпритульні собаки та коти, які мешкають біля мого будинку, завжди співіснували мирно, хоча і намагалися близько один до одного не підходити…
Однак одного разу …
Що ж змогло примусити ці два табори об’єднатися в один з осінніх ранків? Відповідь – голод. Коли влітку жінка похилого віку з сусіднього двору приходила погодувати тварин, кішки боялися близько підходити до собак. Тому частину їжі вона клала перед входом у підвал, куди собаки аж ніяк не змогли проникнути.
Але саме в цей ранок шість котів і дві собаки їли зовсім поруч. Голодні коти шипіли, один навіть намагався дратися…
Наступного дня їжі вже було більше і тварини не сварилися. А пізніше і зовсім перестали бути агресивними по відношенню один до одного.
Ці тварини – добрий приклад «толерантності». Звичайно, навряд чи вони стануть такими близькими друзями, як кіт і собака, що виросли поруч з раннього дитинства. Але все ж таки, вони терпимо ставляться один до одного. За одним залишається право виляти хвостом, коли радісно, і ричати у небезпечних ситуаціях; за іншим – мурликати, коли радістно.
Деякі вчені доводять, що причина нелюбові між кішками та собаками – це непорозуміння, що виникає внаслідок того, що ті ж самі емоції представники цих видів виражають діаметрально різними засобами.
Ось так буває і в людському житті: не можемо зрозуміти переконання та світогляд іншої людини, лякаємося та агресивно відображуємо небажання розуміти ближнього. Але перше, ніж будь-яким способом доводити свою першість, слід пригадати філософські погляди Сократа. Він говорив: «Я знаю тільки те, що ничого не знаю».
І дійсно, навіть дитина розуміє, що небо синє. Але на фото-негативі воно все ж таки жовте. Та якщо ж і не виходити поза межі реального, то осіннє небо може бути і сірим, а вночі – практично чорним; протягом дня - з відтінками малинового, жовтого, синьо-зеленого …
Так навіщо ми намагаємося розділяти думку кожної людини у випадках, коли вона для нас не є близькою?! Звичайно, толерантність – це готовність визнати, прийняти поведінку, переконання та погляди інших людей, що відрізняються від особистих. При цьому навіть в тому випадку, коли ці погляди Вами не схвалюються. Але ніхто не відбирає від нас права мати свою думку та виказувати її, не нав’язуючи нікому. Не бійтеся того, що з Вами перестануть рахуватися та поважати, якщо Ви станете менш категоричними. Пригадайте, може у Вас була така ситуація, коли під час бурних суперечок, вже переходячи на крики, Ви несподівано починали розуміти, що неправі, але продовжували відстоювати своє, щоб не дати опонентові задоволення у перемозі над Вами? В такому випадку люди не слухають один одного, а коли вже не вистачає розумних аргументів, починають скандалити та ображати один одного. В той час, як у спокійній розмові в атмосфері взаємної поваги, легше зрозуміти один одного.
Існує й інша думка: «Ми толерантні, доки горе не торкається нас». Толерантні до торгівлі зброєю, наркотиками, розбещеності тощо. Можемо насолоджуватися героями фільмів з кримінального світу, із зброї яких вбивають друзів, батьків і дітей. Ні, з цим слід боротися, і без толерантності!
І дійсно, я не закликаю бути толерантними до злочинів. В той самий час людина, яка помилилася, але все ж таки бажає повернутися до чемного життя, заслуговує порозуміння та підтримки. Саме це допоможе не зірватися та не переступити закон в складний життєвий момент. Я не закликаю бути толерантними до торгівлі наркотиками, але наркозалежний, який свідомо вирішив позбутися важкої звички, заслуговує на нашу терпимість.
Не слід бути толерантними до військових подій, але солдати, які повернулися з війни, заслуговують прийняття у суспільстві.
Але залишається питання – «Що ж робити з неблагоприємними явищами у нашому супільстві?» Готову відповідь отримати складно. Як сказала одна мудра людина: «Краще запалити одну едину свічу, ніж вічно проклинати темряву…»
Отже, перед тим, як засуджувати близьких, пригадайте:
- тих, кого Ви зігріли своїм душевним теплом;
- тих, кому подарували впевненість у собі;
- тих за кого ви відверто раділи і сумували.
Пригадайте найдорожчих для Вас людей. Сподіваюсь, Ви відчуєте, що любити й поважати оточуючих найбільш приємно та корисно, ніж засуджувати. А без любові до людей і взаємної поваги не існує толерантності.
|
