e151. Будьмо толерантними!

Категорія: Вірші есе твори  

Будьмо толерантними!
Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це, чи ні? Усмішка твоя — єдина. Мука твоя - єдина. Очі твої - одні...
В. Симоненко
Ми ледве-ледве переступили поріг XXI сторіччя. Але, на жаль, і в наш час ще не знищені жорстокість, насильство, конфлікти... Виникає враження, що людина робить усе можливе, щоб життя її перетворилося на справжнє пекло, адже нескінченні війни, суперечки, непорозуміння між країнами, теракти поряд із прагненням до миру та спокійного життя - ось що характеризує наш час. Напевно, усі ми забули про те, як важливо бути толерантними в цьому житті. Адже і взаєморозуміння, і повага до людей, і вміння прийти ближньому на допомогу, і вихованість та ще багато якостей, які стають на перешкоду конфліктам, що виникають, як і з'ясувалось, через розбіжності в розумінні тих чи інших факторів, несхожість думок. Часто виявляється, що насправді приводом до сварки була потреба в самоутвердженні чи антипатія до певної людини. Але давайте, шановні друзі, не будемо забувати про толерантність у наших стосунках!
Кажуть, що в суперечці народжується істина, але тільки за умови рівноправного обговорення поглядів, думок. Однак часто ми просто нав'язуємо свою думку, забуваючи про предмет конфлікту. Але толерантна, вихована людина ніколи не буде нав'язувати свою думку та сперечатися. Життя не буває без конфліктів, проте вирішує їх кожен на рівні своєї культури.
Бути толерантною людиною не так-то й легко. Тут потрібні й самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, - почуття поваги до інших особистостей, до колективу, відповідальності за свої вчинки перед суспільством, і звичайно ж, людяність.
Ще з дитинства мене привчали ставитися із пошаною до людей, намагатись побачити в них їхні найкращі риси, бо кожна особистість заслуговує бути зрозумілою.
Я знаю, що всі люди різні. Один має кращий характер, інший гірший, але не треба забувати про те, що кожен з нас є неповторним.
У мене чимало друзів, і всі вони мають свою індивідуальність, неповторність. Хтось ледачий, але його почуття гумору будь-кому покращить настрій; інший, хто погано навчається в школі, має добрий і милосердний характер, тому він завжди допоможе у важку хвилину, а цей переповнений знаннями й готовий дати відповідь на будь-яке запитання - і саме така якість людського характеру, як взаєморозуміння, допомагають нам у спілкуванні.
Отож, щоб змінити світ на краще, щоб запобігти конфліктам, суперечкам, непорозумінню, треба, перш за все змінитися нам самим. Тому необхідно багато працювати, щоб досягти мети: читати різноманітну літературу, цікавитися новинами, відрізняти в житті правду від брехні, іти на компроміси, постійно самовдосконалюватися.
Яке призначення людини? Бути нею!
«Найважча професія - бути людиною», - так сказав X. Марті. Я не знаю цієї людини, але вона має рацію. Адже на своєму досвіді переконуюсь, що морально сформована людина має власну думку, підтримує життєві цінності, тому її важко змінити чи переконати. І для цього існує дуже цікаве слово «толерантність». Є безліч визначень щодо цього поняття, кожен розуміє його по-своєму. Я ніколи не звертала уваги на слово «толерантність», і воно не мало для мене взагалі ніякого значення. Але після розмови з психологом та батьками, після прочитаної мною літератури я зрозуміла, що толерантність - це єдність у різноманітті, визнання рівності та переконань суб'єкта спілкування, повага до інакшості, це не поблажливість і не мовчазна терплячість, не байдужість і не вседозволеність, це прохання людини до об'єднання. У наш час існує низка проблем: рівність та одночасно різноманітність людей, існування певних стереотипів по відношенню до «не таких, як я».
На мою думку, усі повинні бути рівними. У деяких країнах зневажають жінок, принижують як морально, так і фізично. Це не правильно, тому що всі люди народилися вільними й рівними у своїй гідності та правах, і суддя їм тільки Бог.
Усі люди різні й це природно. Думаю, якщо б люди були однакові, то ми стали б схожі на зомбі, а гак, як ми різні, то це навіть цікавіше. Але велика розбіжність думок, смаків призводить до конфліктів. І саме толерантність може допомогти у вирішенні цих суперечок і непорозумінь.
Ми повинні поважати думки інших, якщо вони не такі, як наші. Адже це показує, що
людина не боїться висловлювати свою думку й має своє внутрішнє «я». Головне - це розуміння
один одного. Я вважаю, «Про смаки не сперечаються» - розумне твердження. Не можу не
згадати висловлювання
О. Довженка «Двоє дивляться вниз: один бачить калюжу, другий - зорі. Кому що.»
Я не розумію, чому існує дискримінація і яке право мають люди, принижуючи інших? Як ми зможемо зберегти мир, не задумуючись про сутність свою й інших у житті? Ми руйнуємо як навколишній, так і внутрішній світ, у якому живемо. Ми навіть цього не усвідомлюємо. Люди! Зупиніться, подумайте над своїми вчинками, адже не зміниш людей, не зміниш себе. Та й навіщо змінювати? Це безглуздо робити.
Зараз збільшується у всьому світі кількість скінхедів, тобто тих, хто ненавидить людей іншого кольору, національності, віросповідання.
Нещодавно зіткнулася зі статтею, де було надруковано, що група молодих бритоголових людей у центрі Києва жорстоко побила одного зі студентів юдейської школи. Йому давали численні удари ногами та битими склянками. Лікарі довго вели боротьбу за його виживання. Ця подія викликала бурхливу реакцію єврейської громадськості в Україні та всьому світі. Ці люди були заарештовані, але скільки таких випадків трапляється щосекунди? І винні не тільки уряд і суспільство, а думаю, що й батьки, які виховують нездорових дітей. Ще вагома причина, чому люди стають агресивними й ненависними - це оточення, в якому вони проживають. Я частіше стала помічати, що в людей роздратованих, агресивних, злих з'являються депресії, а все це через щоденні стреси. Тому я думаю, що краще не звертати на це уваги, а уявляти щось хороше, думати частіше про приємні моменти.Далі в нас постає таке питання: чи повинна меншість виконувати волю більшості? Ми звикли чути такі слова: «Два проти одного». Та чи повинна я комусь підкорятись? Так, але не підкорятись, а поступатись, бути терплячою, розуміти іншого, поважати думку, тобто бути толерантним. Люди не вільні у своїх вчинках, бо завжди перебувають у певних стосунках з батьками, державою, тому волевиявлення підпорядковане не їхнім власним бажанням, обов'язкам.
Я вважаю, що батьки повинні бути терплячими, розуміти своїх дітей, прислухатися до їх думок чи ідей. Дитина як особистість повинна мати певну свободу дій, а батьки - доглядати та розуміти її, а не позбавляти свободи чи прав. Толерантність може бути природною і неприродною. Люди повинні толерувати своїх батьків, дітей, родичів, свій народ, націю. Країна та народ змушені терпимо ставитися до сусідніх країн, навіть якщо вони можуть мати претензії один до одного. Великі держави толерують малі і навпаки однак лише в рамках міжнародного права. Коли ж це право порушується, то треба вести мирні переговори й встановлювати істину.
Отже, толерантність не є «незручною» чеснотою, а швидше зручною, бо тільки той, хто має її, може розраховувати на успіх у майбутньому. Толерантність - це самовиховання, висока культура, свобода, майбутнє, це дійсно приклад розвитку демократично вихованого сучасного суспільства на засадах національних ідей.