Цибульняк Олександра Сергіївна, м.Охтирка Вікова категорія - від 13 до 17 років
Взаєморозуміння Людина - істота соціальна. Вона може проявити свої здібності, розкритися як індивідуальність тільки серед суспільства, що розуміє її. Я гадаю, що для кожного з нас є важливим налагодження стосунків з оточуючими. Інколи ми не розуміємо всієї цінності спілкування й не беремо до уваги непорозуміння, що виникають між нашими рідними та близькими. Стосунки між людьми - одна з кілець ланок, що тримає весь наш світ у рівновазі спокої та гармонії. Варто тільки посваритися й наш настрій псується: вже не звеселяє тепле сонечко чи білосніжний пухнастий сніжок. У глибині душі щось направляє нас на шлях примирення. Оскільки більшість сварок виникають через те, що люди не хочуть розуміти, вислуховувати й погоджуватися з думками один одного, важливо поважати ідеї інших і намагатися донести свої погляди до людей спокійно, без суперечок. Це велика майстерність, що набувається з роками. Наші предки прагнули допомогти нам й передавали свої знання у вигляді приказок, повістей, легенд тощо. Вони хотіли щоб наступне покоління стало мудрішим і володіло такою рисою як толерантність. Ця якість теж є темою казок і притч, проте далеко не кожен може відшукати її зміст і суть. У мене своє уявлення про толерантність. На мій погляд, це терплячість до чужих думок, поглядів на життя, вчинків, почуттів, ідей, вірувань, поведінки, спроможність ставитися до них без роздратування. Я вважаю, що без цього, особливо сьогодні, нам не вижити. Шість мільярдів людей - сотень національностей, у кожної власні культура, релігія, цінності, їх далеко не завжди розділяємо. Тому спроможність терпіти щось чи когось, бути стійким, уміти миритися з існуванням будь-кого, рахуватися з іншими, бути поблажливими й милостивими нам стане у пригоді. Проте це зовсім не означає терпеливо відноситися до соціальної несправедливості, відмовитися від власних переконань. Зрозуміти суть толерантності мені допомогли притчі різних народів. Дуже добре запам'яталися арабська, вірменська й єврейська. У першій розповідається про муллу, який вихвалявся, що може знайти спільну мову з будь-ким, проте виявилося, що його розуміли не правильно. Пастух, якого він зустрів подумав, що той йому погрожує. На мій погляд, це трапилося, бо жести, за допомогою яких вони спілкувалися, можуть тлумачитися кожним по-різному. Прочитавши вірменську казку про людину й сніг, які побраталися й домовилися, що останній повідомить про свій прихід, дійшла схожого висновку. Людині потрібно було з'ясувати, як саме попередить сніг про це. І не зробивши, не турбувалася про зимівлю: не запасалася дровами, борошном. А сніг повідомив про свій прихід, спустившись спочатку на одну гору, а потім на іншу. У результаті такої домовленості дуже постраждала людина, бо залишилася взимку майже ні з чим. З цих двох історій я взяла для себе таку мораль: не завжди тебе розуміють так, як ти намагаєшся сказати, тому треба висловлюватися таким чином, щоб тебе зрозуміли правильно. Іще одна притча, що відкрила мені зміст і суть толерантності - єврейська. Вона наштовхнула мене на думку, що потрібно дослухувати іншу людину до кінця,, бо можуть виникнути різноманітні непорозуміння, як це сталося між двома правителями сусідніх земель. Вони керувалися лише власними амбіціями. Королі не зрозуміли один одного, бо перервали репліки на половині так і не почувши все до кінця. Через їх емоції постраждало безліч невинних людей, їх країни зазнали численних збитків, бо правителі оголосили війну один одному. Усі ці притчі доволі схожі між собою, бо їх об'єднує спільна тема - проблема людських стосунків. Зрозумівши глибокий зміст цих повчань можна уникнути багатьох непорозумінь, що виникають через незнання культури спілкування. На мою думку, не варто робити поспішних висновків одразу на початку розмови. Наприклад, коли ми читаємо книгу, то вже під сам кінець нам розкриваються певні факти, яких навіть не очікували, може кардинально змінитися наше ставлення до того чи іншого персонажу тощо. Може статися так, що лише проглядаючи текст людина не в змозі зрозуміти змісту твору, упускаємо деякі моменти, що могли б бути ключовими. Так і в спілкуванні. Якщо ми не уважно слухали співрозмовника або взагалі не вислухали до кінця - не розуміємо суті того, що хотів він нам донести й можемо зробити неправильні висновки. Ось чому я вважаю, що ніколи не треба поспішати, а навпаки необхідно розібратися в усьому як слід. І при цьому не забувати про притчі, бо проблеми, що там викриваються є актуальними й на сьогодні. Я теж намагаюся взяти з них для себе якомога біліше інформації. На мою думку, ми, молодь, повинні приділяти більше уваги питанню спілкування людей. Я гадаю, що в такому випадку людство уникне війн, чвар, міжусобиць і запанує гармонія, мир і любов.
|