e154.

Категорія: Вірші есе твори  

Жила-була собі на світі одна вбога жінка-Доброта. Вона мала двох дочок - Зловтіху і Толерантність. Зловтіха була зарозумілою, злою. Вона дуже любила виходити на вулицю і насолоджуватись горем, стражданнями та невдачами людей. Толерантність же навпаки: була дівчинкою доброю і чемною. Вона поблажливо ставилась до людей і до їх поглядів, уміла не звертати увагу на людські недоліки. Ця дівчинка мала незвичайну силу: притягувати до себе дуже багато добрих людей, таких, як і сама, - порядних і ввічливих.
От одного разу на країну, де жили сестри напав страшний змій. Він знищував все на своєму шляху, не жалів ні малого, ні старого. Черга дійшла до Доброти. Вранці зібралася вона з дочками і пішла до змія. А змій дуже любив солоденьким поласувати. Сидить він за столом і їсть медок. Тут де не візьмись підлітає велика лісова бджола тай візьми і вкуси змія за носа. Зловтіха почала сміятись. Та так сміялася, що аж підскакувати стала. Вона навіть забула, що змій її з'їсти має. А Толерантність підбігла до змія і швиденько витягнула жало. Змієві враз перестало боліти. Подякував він Толерантність і відпустив її з матір'ю і сестрою додому.
Закликаю всіх Вас подружитися з нею і Ви завжди будете щасливими, добрими, чемними.