Романенко Галина, м. Єнакієве Донецька обл..
Вікова категорія - від 7 до 12 років
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ШЛЯХ ДО ЄВРОПИ
«Справжня толерантність - це доброзичливе ставлення долюдей»,
Ж.Ж.РУССО
16 листопада - Міжнародний день толерантності
Понад 10 років світ святкує Міжнародний день толерантності, що урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО.
Стаття 1 Декларації принципів толерантності -' активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.
У статті 6 Декларації зазначено: «З метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначаються щорічно».
Толерантність - повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості.
Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.
Важливою главою в історії толерантності також вважають Кромвельський період англійської історії (17 століття). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві -індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння.
Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві.
Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: «Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі».
Для української мови поняття «толерантність» відносно нове і однозначного тлумачення поки що не має. Для того, щоб краще зрозуміти походження цього слова пропонуємо невеликий лінгвістичний екскурс:
з іспанської мови - толерантність - здатність визнавати відмінність від власних ідеї чи помисли;
з французької мови - толерантність - ставлення, під час якого людина визначає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама;
з англійської мови — толерантність - готовність бути терплячим;
з китайської мови - толерантність - дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших милосердним;
з арабської мови - толерантність - означає прощення, милосердя, м'якість, терпіння, чуйне ставлення до Інших;
з татарської мови - толерантність - означає уміння довго та дуже спокійно витримувати щось не дуже приємне, нудне, небажане, а також прощення, милосердя, м'якість, терпіння, чуйне ставлення до слабких, хворих, маленьких дітей та літніх людей. Стійко без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві негаразди»
Так саме поводиться і мій дядя І., до якого не дуже приємне відноситься його дружина - пригнічує. Стійко без нарікань витримує моральні страждання, бо він дуже приємна, ввічлива, охайна, чемна, чесна людина, та син своєї мати, яка мешкає в чужої квартирі, хоча у своєї чотирьохкімнатної квартирі вони живуть втрьох, але своєї рідної матусі немає місця в квартирі.
Він дуже спокійний, м'який, терплячий, приємний у відношеннях чоловік, ніколи не свариться, а тільки просить терпіння в Бога та здоров'я, щоб усе витримати.
Так, колись, його, та двох сестер, мою мати, навчала бабуся - татарка, громадянка Республіки Таджикистан з посвідкою на проживання в Україні. Вона також навчила мою мати бути терплячою, м'якою, ввічливою, чуйною до усіх. А моя мати тим часом вивчає нас з моїм братиком бути терплячими, доброзичливими, чесними, порядними, охайними, чемними, а також милосердними.
Колись моя матуся, відправив нас із братиком в дитячий садочок «Дюймовочка» поверталась до хати, на зупинці трамваю одній літній жінці стало дуже погано - піднявся артеріальний тиск.
Люди повиходили із трамваю та пішли собі, моя матуся не залишила цю літню жінку на зупинці, а зробила усе можливе, щоб зберегти її життя. Матуся побігла на автобазу, яка знаходилась поблизу, свого часу там працював колишній директор - Рухадзе Сергій Жоржевич, а зараз вІ№? А-міський голова Єнакієвого, і викликала швидку медичну допомогу.
Швидкої довго не було. І моя матуся бігала від цієї жінки до траси -зустрічала швидку. Пройшло більше чим півгодини, жінка на зупинці була одна самісінька, ніхто до неї не підходив, усім не було до неї діла.
І коли під'їхала матуся на швидкої, то фельдшер був здивований тим, що ця літня жінка ніякого відношення не має до моєї матусі. На питання: «Хто ця літня жінка»? «Що з нею сталось?», «Скільки їй років?», «Де вона мешкає?», «Є ли в неї родичи»? Моя матуся розповіла, що вона живе за чотири вулиці від нашої.
Матуся із фельдшером посадили жінку у швидку, та привезли її до хати, в якої нікого не було, В от нам з братиком яскравий приклад толерантності - із життя моєї рідної матусі - чуйного ставлення до слабкої, хворої, літньої жінки.
Моя матуся милосердна, добра, дуже терпляча людина, і ніколи не ображається, коли її ображають. Вона завжди говорить: «Бог терпів, і нам велів», ї нас цьому навчає. Вона завжди нам говорить: «Мої любі дітки, надо
бути терплячими, в вас каменем, а ви Хлібом, неправда, вони все зрозуміють, тільки необхідне час».
Тому наша матуся живе із нашим батьком вже понад дев'ятнадцять років. Двадцять п'ятого листопада буде 20 років, як вони одружилися, у 1988 році навчавсь в інституті на очному відділенні, міста Шахти Ростовської області.
Нашої матусі 46 років, а татові - 41 рік, вони живуть душа у душу, не сваряться, не ображають, не пригнічують один одного. Я вважаю, що такі стосунки мають бути у всіх, тоді ми будемо жити краще, яскравіше, гідніше.
Хоча за двадцять років спільного життя, мати і тату мого батька -мої бабуся та дідусь, кожний раз ображали мою матусю, проте мати не розійшлась із моїм батьком, не образила ні жодного разу їх, а все простила, і зла на серці не тримала.
Я вважаю, що це ознаки нашої толерантності по - татарські, як говорить моя - рідненька, найулюбленіша, найчарівніша, найдобріша, найнадійніша, наймудріша, найтерпляча, найніжніша, найчемніша, найохайніша, найприємніша матуся.
Хоча моя матуся старше за мого батька, але в них не має різниці у поглядах на життя, відношення до старших, до релігії, матуся мусульманка, а тато українець - а усі ми громадяни України, то і поважати ми повинні свій народ, свою Батьківщину, в якої ми народилися, зростаємо, навчаємось, граємо на скрипочці, танцюємо, малюємо та живемо.
І моя матуся ніколи не забуває свята, звичаї свого татарського народу та і нашого українського. Прививає нам любов до свого народу, звичаїв свого народу, співала нам колись колискові на рідній татарської мові. У на с вдома є журнали українською мовою, абетка татарська.
Нас, точніше мене вона готує до конкурсу «Київський Сандугач» в перекладі з татарською «Київський соловейко», який щорічно відбувається у місті Київ. Там я буду грати на скрипочці і співати
українською мовою без акопонементу - «живим голосом». Це так важливе для мене, тому , що шлях до порозуміння двох народів — українського і татарського.
Свого часу, колись був Радянський Союз, моя мати нам розказувала, про те, що чим більше буде змішаних браків, буде краще життя, не буде національних розбіжностей, усі ми будемо радіти життю; Вона дуже дорожить своєю родиною - татом, моїм братиком, своєю матусею, моїм дядею, тіткою тому що вони - є одне ціле.
Коли усі зрозуміють, що необхідно так ставитись до людей, тоді всі ми разом будемо дуже щасливі люди на нашій маленької планеті - Земля.
Надзвичайно важливо, щоб фундамент толерантності було закладено в дитинстві, бо чим старша людина, тим важче їй змінювати свою індивідуальність.
Діти і молодь люди майбутнього у них свій стиль. Манери спілкування, нове мислення, вони несуть в життя свої норми. Було б добре, щоб однією з цих норм була толерантність.
«Щасливо там жити, де вміють дружити», За терпіння дасть Бог спасіння», «Добрий чоловік надійніше кам'яного мосту», «Для доброго друга й вола з плуга», «Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться» -говорять українці.
«Нетерпимі часто платять дорого за те що, терплячим дістається безкоштовно» - говорять французи.
«Якщо у трьох одна мета, вони землю перетворять на золото, якщо ж мета різна, вони золото перетворять на порох» говорять услід китайці.
Араби запевняють: «Мир існує для людини - людина для миру». «Сварка до добра не доведе, усяка сварка гарна мировою» - підтримають їх росіяни.
Індійці запевняють: «У людини, яка живе заради інших, навіть коротке життя буде сповнено щастям».
Індонезійці впевнені: «Любов людини до людини - це повноводе і прозоре джерело, води якого очищують усе, чого торкаються».
Ці прислів'я створені в різні часи, різними народами, які належать до різних світів, культур, релігій, але усі вони закликають до згоди, до терпіння, до миру, до злагоди.
|
