Або толерантність французького генерала
Віктор Гюго (переклад з французької Фломіної Ірини,
місто Вінниця, вікова категорія - від 13 до 17 років )
Батько мій, герой з обличчям добрим
З гусаром своїм вірним і сміливим
Верхи їхав стежкою від крові мокрою
Після страшної битви надважливої.
Ховаючи всі барви муки,
Лягало ночі полотно на неживих
І батькові почулись дивні звуки,
Що пронеслись луною біля них.
Заледь живий іспанець слав ті звуки,
Блідий, нещасний він увесь тремтів,
Здіймаючи до батька свої руки,
„Води, прошу, води” – він шепотів.
З сідла зняв свою флягу без вагань
І дав її безстрашному гусарові,
„Дай рому бідоласі, поспішай!” –
Сказав мій батечко, схвильований кошмарами.
Не встиг гусар ще навіть і зігнутись,
Щоб напоїть пораненого ромом,
Як поспішив той за пістолем потягнутись
І постріл пролунав крізь тишу громом.
Кінь переляканий підскочив на диби,
Іспанець в батька вирішив стріляти –
Куля пройшла крізь капелюх, повз голови.
„Дай пить йому, гусар” – сказав мій тато.
Віктор Гюго (переклад з
французької Фломіної Ірини)
|
