Або толерантність французького генерала Віктор Гюго (переклад з французької Фломіної Ірини, місто Вінниця, вікова категорія - від 13 до 17 років )
Батько мій, герой з обличчям добрим З гусаром своїм вірним і сміливим Верхи їхав стежкою від крові мокрою Після страшної битви надважливої.
Ховаючи всі барви муки, Лягало ночі полотно на неживих І батькові почулись дивні звуки, Що пронеслись луною біля них.
Заледь живий іспанець слав ті звуки, Блідий, нещасний він увесь тремтів, Здіймаючи до батька свої руки, „Води, прошу, води” – він шепотів.
З сідла зняв свою флягу без вагань І дав її безстрашному гусарові, „Дай рому бідоласі, поспішай!” – Сказав мій батечко, схвильований кошмарами.
Не встиг гусар ще навіть і зігнутись, Щоб напоїть пораненого ромом, Як поспішив той за пістолем потягнутись І постріл пролунав крізь тишу громом.
Кінь переляканий підскочив на диби, Іспанець в батька вирішив стріляти – Куля пройшла крізь капелюх, повз голови. „Дай пить йому, гусар” – сказав мій тато.
Віктор Гюго (переклад з французької Фломіної Ірини)
|