Дика Євгенія, м.Луганськ
Вікова категорія автора- від 13 до 17 років
Терпляче, болюче натхнення спокійністю,
Винести працею плечей не покорених,
Вище людське надихнуло відмінністю
Поглядів впевнених, свіжих, нездоланих.
Чом не блукаємо, люди, у Всесвіті,
Чом не заплющуєм очі незнаючі,
Ми не здамося, не линемо в безвісті,
Нове, глибоке, велике впізнаючи.
Ворог мій буде слабкий і покорений
Перед всесильною владою мови,
Лютий кулак буде незадоволений,
Мов чорні хмари насупляться брови.
Злість і обурення прагнуть зірватися,
Мов ланцюги рвуть нестерпні за гратами...
Мені залишається лиш привітатися,
Вам спочивать за м’якими палатами.
Люди, в обіймах бруду й неправди ви
Все ж толерантними будьте, благаю;
Завжди свободи і слова ми прагнули,
Слово – живе, недовіра вмирає.
Ні, не пророчу я стать дипломатами,
Ніс піднімати , слова забуваючи,
Все ж бути гарно завжди толерантними,
Палку надію, неправду гойдаючи.
Звичайно, це все – не моя психологія.
Ввічливість, стриманість – впевнений крок!
Сучасна страждає все політологія,
Фізіологія – зріст до зірок.
«Фрейди», звичайно, - снодійне невпевнених;
Я прислухаюсь до мудрості, та
Цих хмарочосів пліткарства незведених,
Ми не збудуємо – інша мета:
Прагнути розвитку, тільки прохання,
Щоб мовленнєва діяльність одраз,
Не підвела у часи спілкування,
Ввічливе, чесне здіймалось на раз.
Бачу долоні простягнуті нації,
Через домовленість линуть слова,
Ось документи, таблиці і санкції,
І на плечах є своя голова.
Скільки народів вражають талантами,
Скільки ще мов об’єднають всіх нас.
Люди, тож будьте завжди толерантними,
Щоб показати себе у свій час!
Ми – українці, ми завжди є знатними,
Ми – відчайдушна козацька сім’я,
Але все ж таки будьте завжди толерантними,
Приклад такий хочу дати і я!
Дика Євгенія, 11-В клас
|
