Шайдюк Анна, м. Вінниця
Вікова категорія автора - від 13 до 17 років
Хтось скаже: «Українцям – Україна,
А в Польщі може жити лиш поляк».
Зміни цей погляд, адже ти – людина.
Всі рівні між собою як-не-як.
Хай твоя шкіра як вершкове масло,
А в нього як молочний шоколад,
Але якщо одягнемо ми маски –
То стане ворог – друг, чужинець – брат.
Якщо не схожі – це лише на краще,
Бо візьмемо взаємно щось нове.
Не будемо цуратися нізащо
Всіх й кожного, хто опліч нас живе.
Ось йде студент, що родом із Непалу,
Гуляє в парку неформалів гурт.
Бабуся щось розказує помалу.
Прямує дівчина: не зачіска – абсурд.
Незрячий грає пісню в переході,
В тролейбусі прохає циганча,
Та не зважа на це існують в згоді
Старе й мале, хлоп’ятко та дівча.
Віршує хтось – від того є щасливим,
Хімічить хтось із радістю щодень.
Хтось босий побіжить мерщій під зливу,
Для когось втіха – усмішка лишень.
Вони щотижня у костьол сім’єю,
Ті в церкву йдуть на декілька годин.
З релігією кожен зі своєю,
Та знаємо, що Бог для всіх один.
Тримається наш світ на протиріччях
Природи, вчинків, поглядів, людей.
Кого зустрінем – дивимось у вічі,
Хай погляди запалить Прометей
Вогнем поваги, щирості, терпіння,
Прокинеться до ближнього любов.
Хоч різні люди, різні покоління –
У всіх без винятку тече червона кров.
|
