Савченко Анастасія, м. Севастополь
Вікова категорія автора - від 13 до 17 років
Людина – воля, кохання – добро…
Життя – щастя, довіра – удача…
З народженням дароване воно,
І не буває й не було інакше!..
Бачиш яскравий сонячний світ...
Бачиш – мати тобі усміхається....
Життя – воно єдине для всіх,
Та тільки на добре – добро повертається…
Хай буде світ переповнений весь
Емоціями, почуттями віри…
І я - Дитина , іду навпростець
Туди, де „всі” лишаються „своїми”
Що буде далі?… Так чи ні?
Чи буде те, що хочу я?
Чи буде сміх, думки, вірші?
Не сльози та не біль… Життя!!!
«Так, я - „своя”, СВОЯ!!!»,
В тремтінні подих зупинився:
Я – цілий Всесвіт, я – Земля,
Я – підліток, що трохи загубився...
З народження ніхто не бачить бід,
Нащо нам зло, нащо образа?
Коли очима обійнявши світ,
Я вимовлю маленьку фразу:
«Ми разом, разом, вірю, бачу!
Я знаю, відчуваю, я живу!
Немає в мене більше «не люблю»,
Я не така як ви, бо я – інакша!»
Наш світ такий несхожий та великий,
Ми різні, різні мови, статус, вік,
Але ж ми – люди! І добро творити,
Не заборонено нікому на Землі!
Людина щиро дивиться у світ…
Вона все бачить… Бачить море,
Ось – небо, сонечко горить…
Немає зла! Немає горя!
Немає, ні! Ми всі „СВОЇ”!
Ми – люди! Нас багато разом!
Та тільки той, хто бачив біль
Любов шанує , пробача образу.
І кожен – доля, шлях, життя
Своя галактика, країна…
І кожен – все… але бува,
Не помічаєм ту, єдину…
Єдину матір - ту Любов,
Що можна людям дарувати,
Ті почуття, що знов і знов
В наш час все важче впізнавати....
Я – за людей! Я вірю в себе!
Я бачу те, як світ живе…
І кожен з нас любов несе
У серці - і життя цвіте!
Розкриємо серця, всміхнемось…
І новий крок – сміливіше, вперед…
Давайте за руки візьмемось!
І цей запам‘ятаємо момент!
Сміятись, вірити, любити…
Любити всіх, себе, буття…
Бо я – Людина! Я тебе
В собі побачу, віриш?
Ми живемо! Ми – дзеркало!
Ми – простір…Ми – Життя…
|
