Кіліштоф Юлія, с. Сільце, Тернопільська обл.
Вікова категорія автора- від 13 до 17 років
Не говори про торелантність,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо толерантність – не тільки те,
Що обіймаєш тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.
Толерантність й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що толерантність втратила сьогодні свою цінність, а її зміст звівся в основному до терпеливості? Невже для того, щоб виіскрити толерантність із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути толерантним? Хіба в звичайному плині часу немає людей, які потребують допомоги?
Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.
Доброта й толерантність – багатоликі. Потреба в них – повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами.
Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні і завжди маємо бути толерантними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води – просто яма, так і людина без доброти – сама тільки оболонка. Люди часто обстоюють думку, що лише їхні власні смаки, думки, настрої – правильні, гідні. Ті ж, хто їх не поділяє, - не варті доброго ставлення. Втім пофантазуймо: уявімо, що ми потрапила до міста, всі мешканці якого думають однаково, однаковим бачать довкілля, мають однакові смаки й у всьому погоджуються один з одним… Чи багато олівців нам потрібно, щоб змалювати життя цього міста? Відповівши «ні» на це запитання, мушу визнати: життя надзвичайно розмаїте, всі ми не схожі один на одного і, щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям. Якість, що виявляється у визнанні права бути іншим, називають толерантністю. Це слово походить від латинського прикметника «терплячий». Отже, толерантний – це здатний витримувати іншого, не такого, як сам.
Толерантність забезпечує людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги, любові. Вона допомагає зберігати певну дистанцію між людьми, щоб запобігти взаємним образом.
Аби зрозуміти, що таке толерантність, пригадайте друзі, як хтось з учителів або інших дорослих, розбороняючи бійку непримиренних суперників, просить: «Тримайтеся один від одного подалі, не займайте один одного!». Так, ніби відстань здатна сприймати гнів, агресію. Недарма серед правил етикетного спілкування є рекомендації про прийняту відстань між співрозмовниками – не занадто велику, щоб не склалося враження про нещирість, проте й не надто близьку, - щоб не втручатися у світ іншого. Толерантність – це «відстань» між людьми в переносному значенні. Це та межа, яка стримує від втручання у внутрішній світ іншої людини – у її думки, почуття, переживання, смаки. Ось чому, коли кажуть про толерантні стосунки, часто мають на увазі стримані, прохолодні, але цілком прийняті для взаємного спілкування взаємини.
Сучасні філософи вислів «толерантність» трактують по-різному. Наприклад: одні філософи доводять, що толерантність – це ознака вищої гідності, вона полягає у вмінні бути терплячим до недосконалості інших. Інші вважають, що толерантність – це терпляча стриманість до того, чого (або кого) не люблять, не схвалюють. Хоча ці вислови звучать по-різному, але філософи цими висловами стверджують, що толерантною є та людина, яка вміє бути терплячою, незалежно від того, які будуть чекати її труднощі.
Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують вкрай необхідного: «Доброго дня!».
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
(Чи перший, чи то останній),
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів.
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві!
Кажімо більше ніжних слів!
А чи задумуємось ми колись, що таке доброта, милосердя? Справді, різні люди є на світі, з різними характерами, інтересами, смаками. А все ж хочеться вірити, що більше все таки добрих і хороших людей. Письменник, вчений Білецький - Носенко писав: « Думай добре, роби добре – і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнуй себе, як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчитися тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає – вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись – і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро – не наука, воно – дія.
Українці, у наш час і людство потребує толерантності. Якби люди у нашій країні були виховані, добрі, милосердні, ввічливі, доброзичливо ставилися один до одного – то у нас не було б стільки негараздів. Якщо б ми знали правила поведінки з близькими і чужими людьми, жити було б легше. Насправді є одне просте правило: людина своєю поведінкою і зовнішнім виглядом не повинна спричиняти незручності тим, хто поряд. І тоді її вважатимуть інтелігентною людиною. Знання правил доброї поведінки, уміння спілкуватися з людьми, визначати характер незнайомого співбесідника або внутрішні емоції своїх друзів треба засвоювати їх з дитинства. Володіючи такими знаннями, нам легше буде добитися успіхів на складному, але цікавому шляху, який називається життям.
Отже, кожна людина повинна вислухати свого співрозмовника, навіть якщо їй не цікаво. Ввічлива, скромна, доброзичлива і толерантна людина достойно вийде з любої життєвої ситуації, залишивши в оточуючих приємну думку про себе.
Любі українці! Живіть у мирі і злагоді, будьте розумними і терпеливими, визнайте те, що хоча люди від природи різняться зовнішнім виглядом, мовою, поведінкою, становищем у суспільстві, але вони мають також право жити, мають право висловити свою думку, мають і право зберігати свою індивідуальність. Не нав’язуймо своїх поглядів іншим, бо ми – Люди.
Закінчую писати свого листа. Будьте здоровими і сильними, неприємності долайте з усмішкою, любіть ближнього свого, будьте толерантними і милосердними.-
З найкращими побажаннями і з надією на розуміння між всіма людьми – учениця сільської школи Юля.
|
