Д’яченко Ірина Ігорівна, м. Новоазовськ Донецька обл..
Вікова категорія - від 13 до 17 років
Скажи мені, мамо, чому всі сміються?
Ну що я такого зробив???!!
Вони навіть іноді лаються, б'ються...
А я ж все життя їх любив.
За віком похилим своїм я не зможу
Терпіти таке, але що
Скажи, моя рідна, зробити я можу? -
Дивлюсь на твій образ на ангела схожий,
Та й марю собі гаряче.
Я теж був колись молодим, пам'ятаєш,
Як ти мене вчила підчас?:
«Треба миритись з усім, що ти маєш
Бо вік не залежить від нас.
Так. Саме кажу я про старого діда,
Що часто на тебе бурчить.
Не схожий на ввічливого він сусіда,
Проте, коли треба - змовчить.
Ти вибив м'ячем йому скло, пам'ятаєш?
А він усміхнувся тоді.
І, знаєш, що він сказав мені, знаєш:
«Я теж колись був молодим!»
Послухай, мій сину, мати свою.
Слова мої золотом литі,
Бо я тебе дуже сильно люблю
На цьому і в іншому світі!
І щастя бажаю тобі, мій єдиний,
І злагоди, й віри, й любові..
Проте, прийде час, і тебе я покину -
Ти смутку зазнаєш і болю.
Мій милий, молю, пам'ятай все життя,
По шляху неси за собою:
Все те, що дарує тобі це буття -
Од гніву і заздрощів зброя.»
Сльоза покотилась тоді по щоці...
Матусю моя, пам'ятаєш?
Так. Все що тримаю у себе в душі
Ти зверху побачиш, впізнаєш.
Я став старим дідом. Вже ледве ходжу.
За ліками світу не бачу.
Та й діти глузують з мене досхочу,
А я тільки й знаю, що плачу.
|
